Минає рік з дня загибелі Захисника України — Костирєва Олексія Володимировича
9 червня минає рік з того дня, коли Україна втратила ще одного свого сина — Костирєва Олексія Володимировича. Минув рік відтоді, як його серце перестало битися, та пам’ять про нього живе у кожному, хто знав і любив його.
Олексій народився 25 березня 1980 року в місті Екібастуз, Казахстан, а з 1985 року проживав у Світловодську, де і пройшло його дитинство, юність, де він став частиною громади. Скромний, працьовитий, щирий — саме так його пам’ятають друзі, сусіди, рідні.
До війни працював на заводі металоконструкцій, майстрував, допомагав усім, хто потребував підтримки чи доброї поради. Він любив життя, любив воду, тишу і риболовлю… Але коли в країну прийшла біда, не зміг стояти осторонь. Попри всі труднощі, тричі намагався потрапити до війська і, зрештою, 16 грудня 2023 року вступив до лав ЗСУ. Служив у інженерному підрозділі, виконуючи відповідальні завдання.
Його шлях був коротким, але героїчним. До останнього подиху він стояв на захисті рідної землі, вірний присязі й своєму серцю.
Ми схиляємо голови у скорботі.
Україна пам’ятає своїх Захисників. Імена таких, як Олексій, не стираються з історії.
