З глибоким сумом і болем повідомляємо, що наша громада втратила мужнього воїна, відданого сина України — Михайлика Дмитра Миколайовича.
Дмитро Миколайович народився 12 грудня 1979 року. Проживав у смт Власівка. Навчався у загальноосвітній школі №3 міста Світловодськ. Після школи здобув професію електрика у ПТУ №5 м. Світловодськ, а згодом закінчив Світловодський технікум.
Строкову військову службу проходив у місті Харків. До 2013 року перебував у резерві.
У мирному житті був працьовитою та відповідальною людиною. Працював на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті, а до початку повномасштабної війни — в об’єднанні «Дніпроенергобудпром», де був майстром формувального цеху.
З першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну став на захист рідної землі. Служив головним сержантом — командиром 1 екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу протидії екіпажам безпілотних літальних апаратів 2 батальйону безпілотних систем 121-ї бригади.
Він брав безпосередню участь у визволенні Херсонщини, а також виконував бойові завдання на Донецькому та Запорізькому напрямках.
За мужність і відданість службі був нагороджений:
— відзнакою Міністра оборони України «Хрест доблесті» (вересень 2025 року);
— відзнакою командира 121 окремої бригади територіальної оборони (жовтень 2024 року);
— медаллю «Незламним героям російсько-української війни» за оборону Гуляйполя (серпень 2024 року).
Відданий військовій присязі на вірність Українського народу, мужньо виконавши військовий обов'язок в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув 11 березня 2026 року біля населеного пункту Степногірськ Запорізької області.
Він був турботливим батьком, люблячим чоловіком і сином, надійним побратимом та людиною великої честі.
У Героя залишилися син, дружина, мати та бабуся.
Щиро співчуваємо рідним і близьким Дмитра Миколайовича. Розділяємо цей невимовний біль разом з вами.
Світла пам’ять про Героя назавжди житиме у наших серцях.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України.
