Чергова непоправима втрата у Світловодській громаді
Чергова непоправима втрата у Світловодській громаді
Знову надійшла сумна звістка до Світловодської громади. Страшна війна без жалю забрала життя ще одного нашого Героя.
5 вересня 2024 року перестало битися серце захисника Терновського Дениса Миколайовича.
Народився Денис 14 вересня 1987 року у м. Світловодськ. Закінчив 9 класів місцевої ЗШ №2, після чого навчався у Світловодському політехнічному фаховому коледжі на факультеті радіоелектронного-приладобудування. Згодом закінчив Державний технологічний університет м. Черкаси, за фахом - «Компʼютерна інженерія».
Після навчання працював торговим представником у БК «Дніпро».
З початку повномасштабного вторгнення займався волонтерською діяльністю, возив продукти харчування до м. Бучі, зокрема, допомагав розбирати завали.
Рідні розповідають: «Денис дуже багато волонтерив, завжди з усіма знаходив спільну мову, спокійний, люблячий, врівноважений. Завжди знаходив вихід з будь-якої ситуації, відповідальний до роботи».
З самого початку війни Денис не міг стояти осторонь, не зважаючи на «білий квиток» з діагнозом - порок серця, він постійно намагався стати на захист рідної землі. Хоча у військкоматі захиснику 4 рази відмовляли, мобілізувався Денис до лав ЗСУ 13 червня 2024 року.
Спочатку Денис проходив військову підготовку у Чернігівській області. Згодом був направлений на Сумський напрямок.
Служив солдат Терновський на посаді звʼязківця.
Після був направлений на навчання у м. Полтава. У Полтаві захисник мав закінчити навчання та їхати у Донецьку область стримувати ворожу навалу.
На жаль, трагедія 3 вересня у м. Полтаві сколихнула всю Україну, російські терористи обстріляли Полтавський військовий інститут зв’язку. Страшною ця новина по особливому стала і для родини Дениса, який в той момент знаходився там і отримав тяжкі поранення. Захисник був госпіталізований до лікарні, переніс 4 операції, але 5-та операція стала останньою для Дениса, 5 вересня 2024 року його серце зупинилося.
У Героя залишилися дружина, одинадцятирічна донька та двоє сестер, яких він дуже любив.
Словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування.
В цю гірку мить поділяємо горе Вашої сім’ї та разом з Вами схиляємо голову в глибокій скорботі.
Нехай душа загиблого Героя України знайде вічний спокій…
