Рік від дня загибелі Романа Вічева
Минає рік із того трагічного дня, коли 24 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Нікольське загинув наш земляк — Вічев Роман Ералійович, 1995 року народження.
Роман був не лише відважним воїном, а й щирою, відкритою та доброзичливою людиною, яка завжди була готова допомогти та підтримати. Він народився і виріс у нашій громаді, залишивши по собі світлий слід у серцях багатьох.
Із 2016 по 2019 рік Роман проходив військову службу в зоні АТО за контрактом. У вересні 2022 року був призваний на військову службу, де обіймав посаду молодшого сержанта, командира міномета 3-го відділення 2-го мінометного взводу 1-ї мінометної батареї 1-го механізованого батальйону. Побратими знали його за позивним «Грім» — рішучого, сміливого, відданого своїй справі воїна. За проявлену відвагу та мужність у бою він був нагороджений відзнакою «За хоробрість у бою».
24 лютого 2025 року Роман віддав своє життя за Україну під час виконання бойового завдання. Його втратила не лише родина, а й уся громада, адже він був прикладом честі, гідності та відданості військовій присязі.
Найбільший біль цієї втрати — для його рідних: дружини, п’ятирічного сина, матері, батька та трьох братів. Разом із ними сумує вся громада, адже ми втратили справжнього Героя, який поклав своє життя за наше майбутнє.
Службу Роман проходив разом із псом Кексом — чотирилапим другом і улюбленцем його сина, який став для воїна символом дому, тепла та віри в повернення.
Світла пам’ять про Романа Вічева житиме в наших серцях. Ми пам’ятаємо його мужність, доброту і щиру любов до людей. Герої не вмирають — вони навіки залишаються в нашій пам’яті та в історії України.
