Громада попрощалася з вірним сином України: у вічність пішов Герой Дмитро Миколайович Михайлик
Світловодщина знову у жалобі. Ми схиляємо голови перед мужністю та самопожертвою нашого земляка, головного сержанта Дмитра Миколайовича, який віддав життя за свободу та майбутнє кожного з нас.
Дмитро народився 12 грудня 1979 року. Його життя було тісно пов'язане з рідним краєм: навчання у світловодській школі №3, здобуття фаху електрика у ПТУ №5 та навчання у технікумі. Колеги з Полтавського ГЗК та об’єднання «Дніпроенергобудпром», де Дмитро працював майстром формувального цеху, згадують його як винятково відповідальну та працьовиту людину.
Він не чекав запрошення, коли Батьківщина опинилася в небезпеці. З першого дня повномасштабного вторгнення Дмитро став на захист України. Як командир екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 121-ї бригади, він був «очима» та «мечем» нашого війська. Його бойовий шлях — це географія нашої незламності:
Визволення Херсонщини;
Запеклі бої на Донецькому напрямку;
Оборона Запорізького краю.
Залізну волю воїна підтверджують високі нагороди: «Хрест доблесті», відзнака командира бригади та медаль «Незламним героям російсько-української війни» за оборону Гуляйполя.
Вірний присязі до останнього подиху, Дмитро Миколайович загинув 11 березня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Степногірськ, що на Запоріжжі.
Він був не лише вправним воїном, а й серцем своєї родини — люблячим чоловіком, турботливим батьком для сина, опорою для матері та бабусі.
Висловлюємо найщиріші співчуття родині загиблого. Жодні слова не вгамують біль цієї втрати, але ми поділяємо її з вами.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України! Низький уклін Герою. Він назавжди залишиться людиною честі та надійним плечем.
