Вшанування пам’яті Вадима Бойка
П’ятнадцятого лютого громада міста Світловодська вшанувала пам’ять видатного земляка, журналіста, чесного політика Вадима Бойка. Вшанувальний мітинг відбувся біля меморіальної дошки встановленої на честь пана Вадима, на розі вулиць Героїв України та Вадима Бойка.
Народився Вадим 5 листопада 1962 року в місті Світловодську, Кіровоградська область, УРСР. Закінчив СШ №2 у Світловодську із золотою медаллю. Навчався в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка на факультеті журналістики. 1984 — редактор, старший редактор програми «Молодіжна студія „Гарт“» Українського телебачення. Головний редактор програм для молоді Українського телебачення, позаштатний кореспондент програми «Взгляд» Центрального телебачення СРСР, постійно виступав на сторінках газет «Комсомольская Правда», «Комсомольское Знамя», «Независимость». 18 березня 1990 року обраний народним депутатом України 1-го скликання (у 2-му турі набрав 56,38 %, перемігші 6 претендентів). Заступник голови Комісії ВР України з питань гласності та засобів масової інформації.
14.02.1992 року Вадим Бойко трагічно загинув у своїй київській квартирі; ймовірно, перший журналіст, убитий в Україні від 1991 року. Похований на кладовищі у м. Світловодську
Вже посмертно Вадим Бойко нагороджений орденом Литовської республіки за сюжет про події в Литві. На його честь у Кременчуці та Світловодську названо вулиці, на яких встановлено барельєф та пам'ятна дошка.
На Полтавщині засновано іменну обласну премію Вадима Бойка в царині журналістики. У 2002 році засновано всеукраїнський конкурс молодих журналістів пам’яті Вадима Бойка. Трагічно загиблому журналістові Світловодськ присвоїв звання Почесного громадянина міста. У День журналіста, 6 червня 2012 р., на обласному телебаченні в Кіровограді пройшло ток-шоу "Ми", присвячене 20-річчю з дня загибелі талановитого журналіста, народного депутата від Кременчука Вадима
Бойка, що загинув під час виконання своїх професійних обов'язків. У телестудії про Вадима, який був родом зі Світловодська, говорили колеги-журналісти, політики, а також його вчителька, що створила музей у школі, яку закінчив Вадим Бойко.
З прізвища Вадима Бойка починається сумний список загиблих журналістів на стелі пам`яті, що відкрита в Києві в 2005 році. Напевно, в якійсь мірі, він випередив свій час, бо лише наприкінці 2004 року журналісти прийняли свою Хартію солідарності, категорично відмовившись підкорятись провладним «темникам». Ось так, свобода слова, за яку віддав життя Вадим Бойко, поступово ставала в Україні незворотною реальністю. Проте співіснування моралі й політики залишається актуальною проблемою в молодій державі, де не вистачає таких, як він, тих, хто здатен залишатись в журналістиці та політиці самим собою, не поступатись принципами, зміцнювати демократичні засади суспільного життя.
Відділ з внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю
