У Світловодську вшанували пам'ять видатного журналіста Вадима Бойка
14 лютого 2025 року, представники місцевої влади та громадськість вшанували пам’ять видатного земляка – журналіста, чесного політика та патріота Вадима Леонідовича Бойка.
Присутні зібралися, аби ще раз згадати та вшанувати пам’ять нашого земляка, українського журналіста, який у 27 років став народним депутатом Верховної Ради України та був обраний заступником голови депутатської комісії з питань гласності та засобів масової інформації. Його життєва позиція, відданість правді і сміливості й досі надихає, особливо зараз, у часи, коли наша країна виборює своє право на свободу та незалежність.
За свій короткий життєвий шлях Вадим Бойко зробив дуже багато для того, щоб українське законодавство захищало журналістів і їх професійну діяльність. Зокрема, на законодавчому рівні було закріплено заборону цензури та докладно виписано права журналістів. Та на жаль, 14 лютого 1992 року, життя Вадима Бойко обірвалося.
Найбільш ймовірною причиною вбивства Вадима Бойка його колеги називали проведення розслідування із намаганням з’ясувати, куди поділося «золото партії» – мільйонні статки, які залишилися після заборони КПРС. Також Вадим порушував питання розслідування про наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, та намагався знайти втрачену для потомків бібліотеку Ярослава Мудрого.
Під час заходу присутні вшанували його пам'ять хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіальної дошки, встановленої на перехресті вулиць Героїв України та Вадима Бойка.
Зазначимо, що ім'я Вадима Бойка увічнене на стелі пам'яті загиблих журналістів у Києві, де він стоїть першим у списку. Посмертно він був нагороджений орденом Литовської Республіки за своє висвітлення подій в Литві.
Керуюча справами Наталія Шверненко зазначила, що свобода слова, за яку боровся Вадим Бойко, сьогодні є одним із символів незалежної України.
Згадуючи Вадима як життєрадісну, добру і чесну людину, Зінаїда Білявська, яка з малечку знала Вадима, прочитала для всіх присутніх вірш, написаний на честь видатного журналіста:
«Де Вадимова могила, там жайвір співає,
А душа його безсмертна з вітром розмовляє.
Скажи, вітре, моїм рідним, що я не загинув,
А у небо сизим птахом я тихо полинув.
Не журіться мої рідні так довго за мною,
Я прийду до вас щоліта, я прийду весною,
Проросту до вас квітами, травою…
Серед хмар і серед вітру я ближче до Бога
Проситиму для українців в нього допомоги.
Пошли, Отче наш небесний, Господи єдиний
Сили, слави, хліб насущний нашій Україні!
ще пошли Отець небесний злагоди, любові
Щоб жилося усім мирно, як птахам в діброві.
Вітер тихо цвинтарем гуляє
вічний спокій мертвих зберігає,
а над могилою Вадима все жайвір співає…».
Сьогодні, згадуючи його, ми з упевненістю можемо сказати, що його справа живе й надалі. Вадим Бойко залишив важливий слід в історії боротьби за незалежність України, і його відвага та незламність продовжують надихати нас на шляху до перемоги. Сьогодні, коли Україна переживає складні часи через повномасштабну війну, роль журналістів стала ще важливішою. Вони працюють у найгарячіших точках, висвітлюють події, які мають історичне значення, та розповідають світу правду про нашу боротьбу.
Українські журналісти продовжують місію, яку свого часу розпочав Вадим Бойко: боротися за правду, незважаючи на всі ризики.
Слава Україні!
