Вірш – крик душі українця, батька, загиблого Героя Світловодської громади Олександра Іванушко, який через поетичне слово висловлює біль, лють і незламну віру в перемогу України.
Вірш – крик душі українця, батька, загиблого Героя Світловодської громади Олександра Іванушко, який через поетичне слово висловлює біль, лють і незламну віру в перемогу України.
Автор, Іван Іванушко, змальовує жорстоку реальність війни, звірства російських окупантів та непоправні втрати, яких зазнав наш народ. Водночас у його рядках звучить прокляття ворогу та непохитна впевненість у тому, що справедливість восторжествує, а Україна виборе своє мирне майбутнє. Вірш сповнений патріотизму, болю та жаги відплати за невинно втрачені життя...
Ода незламній Україні...
Ти сіяла й жала,
Щоб діти щасливо зростали.
Свята Україна -
Родюча і щедра земля...
Та мирної ночі
фашисти російські напали,
Міста українські бомбили
потвори кремля.
Та що ж ви зробили -
недолюдки і людожери?
Навіщо вбиваєте
зовсім невинних людей?
За те, що сприймаємо
світлі ідеї Бандери?
За те, що не хочемо
ваших імперських ідей?
Тупі і безмозглі кацапи -
від батька до сина -
І їхні матусі,
у котрих немає жалю,
Шматують, плюндрують
тебе, моя рідна країна...
За це їм дорога одна -
як "москві" - кораблю!
Ніхто не загоїть
у серце нанесені рани...
Ніхто не поверне
убитих синів і дочо'к...
Але, ми життям
клянемо'ся, що пізно чи рано,
Умиється кров'ю расєя
за вбивство усіх діточо'к...
Паскудний народе,
який проживає в тім кра'ї,
Тебе проклинаю
й потомків твоїх на віки'!!!
Щоб ви всі подохли
і щоб вовків зграї
В полях обгризали
ваші мерзенні кістки!!!
Тобі ж, УКРАЇНО,
я зичу щасливої долі...
За те, що у муках
виборюєш мирне життя!
Наситились " братством"
злодійки - расєї доволі...
Торуймо, брати - українці,
тернистий свій шлях в майбуття!
Іван Іванушко.
