Минає 1 рік з дня загибелі Героя — Віннікова Євгена Сергійовича
Сьогодні — рік з того дня, як у бою за волю України загинув справжній син своєї землі, мужній воїн, люблячий батько, чоловік і син — Вінніков Євген Сергійович.
Народжений 17 січня 1983 року у Світловодську, він зростав звичайним хлопцем із великим серцем. Закінчив школу №3, здобув фах кухаря в ПТУ №5, служив у лавах Збройних Сил України, працював, займався підприємництвом. Любив риболовлю, природу, просте життя серед родини.
Та коли прийшла війна — став на захист Батьківщини. З 19 квітня 2022 року пішов добровольцем на фронт. Служив радіотелефоністом у розвідці, згодом — навідником кулемета, а після навчання — пілотом FPV-дронів. Відданий справі, він ніколи не шукав легких шляхів, обирав відповідальність і ризик — в ім’я своєї землі, в ім’я майбутнього своїх дітей.
2 червня 2024 року, в районі населеного пункту Калинівка Бахмутського району, Євген загинув смертю хороброго. До останнього подиху тримав зброю в руках, проявивши незламність, гідність і вірність військовій Присязі та українському народові.
У нього залишилися мати, дружина, двоє синів — 14 і 10 років, брат. У пам’яті рідних, побратимів та всіх, хто знав його — він назавжди залишиться світлим прикладом відваги, честі й любові до України.
Минає 1 рік , а біль втрати не зменшується. Але з кожним роком зростає вдячність, шана і гордість за такого Героя. Євген віддав найдорожче — своє життя — за те, щоб ми мали майбутнє. Його подвиг — вічний. Його ім’я — незабутнє.
Вічна пам’ять і шана Герою. Слава Україні! Героям слава!
