Сьогодні минає 7 років, відколи зупинилося серце мужнього воїна України — Тимощука Миколи Петровича.
Народжений 15 жовтня 1957 року у селищі Романів (колишній Дзержинськ) Житомирської області, він пройшов життєвий шлях справжнього чоловіка, патріота, захисника. Після служби в армії переїхав до Полтави, де створив сім’ю, а згодом у 1990 році разом із сім’ю переїхав до селища Власівка Світловодської громади.
У 2014 році, коли його сина мобілізували на війну, батько не вагаючись зголосився замінити його. Як солдат, він служив, спочатку водієм-механіком БМП, а потім — командиром відділення. 11 листопада 2016 року повернувся додому, маючи за плечима неоціненний досвід і почесну відзнаку — нагрудний знак «Учасник АТО».
А вже 2 червня 2018 року його серце перестало битися… Але пам’ять про нього живе. Живе в серцях рідних, побратимів, усіх, хто знав його як мужню, добру, віддану людину.
У Миколи залишилися дружина та син.
Вічна пам’ять, честь і слава!
Герої не вмирають!
